Зізнайся, іноді тобі сняться сни, м'які і теплі, мов абрикоси. Ти смакуєш їх усю ніч, і вони гріють тебе в животі соковитим ненародженим щастям. Ти носитимеш його під серцем зо три дні, поки не проросте літерами у горлі. Або - нотами у вухах.
На екваторі твоєї мрії вже давно - розкішний оазис: щоночі з-під вій там проростає новий спогад. І тільки ти вирішуєш - бути йому безплідною пальмою чи подорожником, який прикладатимеш до надтріснутих вилиць.
Визнай, коли лежиш горілиць на хрусткій траві і впускаєш небо у груди - саме тоді розумієш, що виріс із цього зношеного тісного світу, що навіть тіло - не більше, ніж звичка, бо
насправді
в Тобі весь Всесвіт.
так теплоооо
0